Один із найкращих автомобільних дизайнерів, володар премії «Концептуальний автомобіль року» за версією Automobil Revue, переможець французького конкурсу елегантності Concours d’Elegance у Багателі, дизайнер автомобілів, які свого часу стали іконами своїх брендів, згадує роки, проведені з Daimler-Benz, як найщасливіші.
Коли шукають витоків чиєїсь майбутньої геніальності, стають прискіпливими до дрібних деталей: кожна дитяча примха вважається за знак, кожна забавка – за покликання. Поль Брак – не виняток.
Про нього пишуть, що нібито з двох років він так полюбляв іграшкові автомобілі, що життя без них не мислив, з 14 створював дерев’яні моделі сам, а у 18 був зарахований до престижної школи дизайну та мистецтв Буль, подавши як вступний проект черговий макет автомобіля.
І 86-річний майстер ці спроби зробити його маленьким Моцартом від дизайну радше підтверджує: він є людиною, що підпорядкувала все своє життя втіленню власної дитячої мрії, і навіть не уявляє собі, як щось могло скластися інакше.
Навіть в армії, організації, якій зазвичай байдуже до чиїхось бажань і прагнень, Брак примудрився врешті-решт опинитися коло своїх улюблених машин. Якось, коли він повіз генеральський седан на завод Mercedes-Benz, не пропустив нагоди показати свої скетчі самому Карлу Вільферту, тогочасному голові відділу дизайну. Той так уподобав роботи талановитого юнака, що одразу пообіцяв йому місце у своєму відділі та два роки чекав на демобілізацію Брака, щоб залучити молодого француза до своєї команди.
Досконалість у деталях
Спочатку Поль Брак малював автомобілі для рекламних постерів, потім долучився до поліпшення окремих моделей. Першою його роботою стало вдосконалення задніх габаритних вогнів для «плавцевих» моделей, що тоді були на вістрі моди, та редизайн заднього скла для Mercedes-Benz 190 SL. Не дуже надихає, чи не так? Проте для Брака не було нудних завдань чи незначних деталей: майстер, який згодом надав автомобілям Mercedes-Benz ті обриси стриманої елегантності та прихованої сили, що й донині ваблять мільйони фанатів бренда в усьому світі, добре розумів, що будь-яка дрібниця має значення. «Я зробив їх більшими та зручнішими для водія, – резюмує Брак свої перші роботи, – в мене є кредо: речі мають бути красивими та практичними».
Власні розробки
Добре доглянуті паростки наполегливості, удачі й таланту дали рясні сходи: в той час як його колеги з дизайнерського відділу здійснювали доопрацювання наявних моделей, Поль уже за три роки роботи в компанії отримав «сольний проект» – седан Mercedes-Benz W108, наступники якого еволюціонували до S-класу і стали найкращими автомобілями лакшері-сегмента.
Розробляючи новий автомобіль, Поль дотримувався вимог керівництва Daimler-Benz: зберегти впізнаване «обличчя» автомобіля, додавши йому нових, ексклюзивних рис. Брак добре розумів, що радикальні зміни дизайну швидше відлякуватимуть потенційного покупця, проте моделі, що не матимуть власних виразних рис, урешті-решт набриднуть навіть найупертішим шанувальникам. Як казав Брак в одному з інтерв’ю, «той, хто хоче придбати новий автомобіль, прагне сюрпризу, а не революції. І мета дизайнера – цей сюрприз створити».
W108 не надто відрізняється від свого попередника, проте протягом трьох років роботи Поль позбавив представницький седан застарілих «плавців», опустив кузов на 6 см, збільшив площу засклення і об’єм салону. Не втрачаючи елегантності, новий автомобіль став набагато зручнішим у використанні.
Народження легенди
Приголомшливим успіхом, що назавжди вніс ім’я Поля Брака до переліку найяскравіших автомобільних дизайнерів, став його наступний проект – розробка дизайну Mercedes-Benz 230SL Pagoda (W113), який тріумфально дебютував на автосалоні в Женеві у 1963 році.
Творіння Поля Брака було покликане замінити одразу дві моделі: недорогий кабріолет 190 SL та легендарне спортивне купе 300 SL. Автомобіль не був ані рафінованим бульварним спорткаром, ані болідом для перегонів, адаптованим під дороги загального користування. Це був зручний двомісний автомобіль класу GT з чудовими ходовими якостями та максимально можливим на той час ступенем безпеки.
Найвиразнішою деталлю новинки, що з’явилася і заради естетики, і заради безпеки водія та пасажирів, був знімний жорсткий дах, увігнутий у його центральній частині. Власне за цю рису легендарна модель і отримала своє прізвисько – «Пагода».
Така форма не з’явилася сама по собі. Бела Барені, впроваджувач принципів автомобільної безпеки, наполягав на тому, що форма пагоди надає дахові автомобіля високий коефіцієнт жорсткості, навіть під час використання легких конструкцій. Дизайнерські знахідки Брака, що втілили в життя вимоги Барені, також допомогли полегшити доступ до салону автомобіля та збільшити його оглядовість.
Машина – це друга шкіра, – стверджував БРАК. – Вона не лише везе людину, вона її захищає. Це навколишнє середовище. Тому я і кажу своїм дизайнерам, що в машини, як в оголеного тіла, не має бути прямих ліній… Ось де краса… Лінії кузова повинні бути гнучкі, немов природа. Машина має зваблювати покупця, як чарівна жінка. Але машина має зваблювати і 50 років потому. А взагалі, керувати автомобілем, особливо на віражах, – це те саме, що кохатися.
Любов і «Пагода»
Цю модель дуже полюбляла тогочасна еліта й богема. Письменники, актори, митці та музиканти купували собі це футуристичне (на той час!) диво. «Пагоду», приміром, придбав собі Джон Леннон, і в 2011 році цей автомобіль було продано майже за півмільйона доларів. Відіграла «Пагода» свою доленосну роль і для самого Поля Брака: на стадії завершення проекту він вирішив справити враження на свою тодішню дівчину, Алісу, в яку був закоханий до нестями.
«Це було на карнавалі. Я пив шампанське і перецілував усіх дам. Ми були разом із Бруно Сакко. І тут раптом повз нас проходить принцеса… І говорить вона французькою. Я підійшов до її столика і сказав: «А вас я відвезу до Парижа» – і продовжив танцювати з іншими. Додому йшов сам. Я навіть не знав, де її знайти. Їздив містом, розшукував. Якось Сакко сказав, що бачив її біля хлібного магазина. Я кинувся туди. І знайшов.»
Для цього Поль узяв із гаража ходовий макет «Пагоди» білого кольору – й мало не втопив його в озері. Сидячи в салоні заляпаного брудом найкращого свого творіння, Поль попросив Алісу вийти за нього заміж. І вона сказала «Так».
Майже 50 років потому сини Поля та Аліси заснували Les Ateliers Paul Bracq, яке займається ремонтом, обслуговуванням та реставрацією Mercedes-Benz, спроектованих їхнім батьком. А починалося ательє з виставленої на продаж старої «Пагоди», яку старший син Борис знайшов і відреставрував, щоб подарувати батькові. У творця однієї з найуспішніших моделей за все життя не було власної «Пагоди», й діти вирішили виправити цю помилку. Справді доленосний автомобіль!
Символ розкоші
Для Daimler-Benz Поль Брак спроектував і запатентував близько восьми кузовів – Mercedes-Benz 230SL Pagoda, 220S Coupe, 250, 600, 220D, а також створив кілька каталогів Mercedes-Benz.
Другим шедевром після «Пагоди» став Mercedes-Benz 600 W100 Landaulet, також відомий як Grosser і Pullman. Завод випускав його в чотирьох варіантах: 4-дверний седан, 4-дверний лімузин, 6-дверний лімузин та відкрите ландо, де задня частина даху над пасажирським відсіком відкидалася, як у кабріолета. Загалом такі моделі закуповувалися для парадних цілей. Цей автомобіль уподобали королі, політики й диктатори, від них не відставали зірки шоу-бізнесу. Випуск цих автомобілів тривав до 1981 року, проте загалом було продано не більше ніж 25 тисяч екземплярів – кожен автомобіль був штучним витвором мистецтва.
Майстер із втілення мрій
На початку 70-х років невгамовна натура Поля Брака привела його до інших автовиробників, також він був суддею численних престижних конкурсів автомобільного дизайну. Нині майстер із дружиною – а їхній шлюб уже сягнув за 50 років щасливого спільного життя – мешкає у власному будинку в Бордо, займається живописом, слухає джаз, насолоджується життям. Втілення мрії, чи не так? Протягом усієї своєї творчої діяльності Поль Брак уперто реалізовував свої мрії. Чи ж дивина, що йому вдалося найкращим чином втілити мрію про щастя!