Стрімкі повороти Ніко Росберга

Три роки тому зірка команди Merсedes шокував мільйони прихильників у всьому світі, оголосивши про завершення своєї кар’єри просто перед церемонією нагородження, під час якої він отримав довгоочікуваний титул чемпіона світу Формули‑1.

Тоді він сказав: «Це важко пояснити: ще коли мені було 6 років, і я лише почав займатися автоспортом, у мене була цілком конкретна мрія – стати чемпіоном світу. Тепер я цього досягнув. Протягом 25 років на перегонах я все віддав для здобуття цієї перемоги. Й мені вдалося це за допомогою людей із мого оточення, моїх уболівальників, моєї команди, родини та друзів. Це був неймовірний та незабутній досвід».

Утім, залишивши великий спорт, 33-й чемпіон «Королівських перегонів» і наймолодший пілот, який встановив найшвидше коло під час гонки, не нудьгує. Отже, світ великих швидкостей уже позаду, світ необмежених можливостей – попереду, чи не так?

Насправді я зрештою вільний, – зазначає Ніко. – Щоб виграти чемпіонат світу, доводиться жертвувати багато чим – це пов’язано і з постійними тренуваннями, і з неможливістю керувати своїм часом, і зі складнощами в особистому житті. Тож я дуже радий, що зробив свій вибір. Тепер я насолоджуюся всім, що мені пропонує життя, і не мушу, нібито білка в колесі, намотувати кола…

До майбутнього чемпіонства

Свобода розпоряджатися власним життям для переможця і справді була нечуваною розкішшю мало не від народження. Батько Ніко, Кеке Росберг, чемпіон Формули‑1 1982 року на прізвисько Летючий фін, завершивши власну кар’єру, заходився виліплювати майбутнього чемпіона із сина. Вже у 6 років Ніко сів за кермо карта, а в 11 виграв чемпіонат Німеччини з картингу.

Кеке ввів для сина залізну дисципліну – для Ніко не існувало такого поняття як вільний час, хлопець днював і ночував на перегонах. І вже в 14 років молодший Росберг посів 4-те місце серед юніорів у Європейському картинговому чемпіонаті та привернув до себе увагу представників Німецької формули BMW, де в 17-річному віці виграв чемпіонський титул і забезпечив собі місце у Євросерії Формули‑3. Водночас життя із всім його розмаїттям пропливало повз хлопця, залишаючи підліткові тільки години виснажливих тренувань.

Через терни…

Після завершення навчання у Лондонському імперському коледжі на курсах аеродинаміки Ніко Росберг долучається до команди Williams F1, де стає головним пілотом. Та жоден талант і наполегливість не вдіють нічого, якщо боліди команди є технічно недосконалими. Перший старт Росберга у Формулі‑1 відбувся на початку березня 2006 року на Гран-прі Бахрейну. Після старту Ніко потрапив у гоночний інцидент, втратив носовий обтікач і згаяв багато часу для його заміни. Саме тоді він став наймолодшим пілотом, який установив найшвидше коло під час гонки й у результаті прийшов до фінішу сьомим. У Гран-прі Ніко кваліфікувався третім, проте через декілька кіл після початку перегонів двигун на його боліді вибухнув. Майже щоразу з болідом щось траплялося, і це впливало на остаточний результат не найліпшим чином. Упродовж чотирьох років Росберг робив дива на трасі – і змушений був тупцяти в межах четвертого-шостого місця у чемпіонаті.

…І таки до зірок!

Зрештою в 2010 році Ніко Росберг перейшов до Mercedes-Benz GP, зазначивши, що команда Williams F1 дуже допомогла йому в кар’єрі пілота, проте він не впевнений, що наразі вона може підготувати болід, який перемагатиме. А його ціль – саме перемоги.
За пару місяців Ніко отримав сучасний високошвидкісний болід, легендарного Міхаеля Шумахера в напарники, сильну команду й найкраще з можливих технічне забезпечення, а таланту й цілеспрямованості йому й раніше було не позичати. В сезоні 2012 року Росберг потрапив до десятки найсильніших гонщиків і посів у турнірній таблиці 9-те місце.

Здорово бути частиною такого гіганта, як Mercedes. Мені хотілося б вирости до лідера команди, я спробую досягти цього, заслужити довіру й отримувати хороші результати на трасі.

З інтерв’ю Autosport, листопад 2009 року

Драматичні загострення

У 2013 році місце напарника Росберга посів яскравий і амбітний Льюїс Гамільтон. Кожен із них був зіркою і не мав жодного бажання поступитися успіхом. Колишні друзі перетворилися на ворогів, інциденти на трасі траплялися один за одним. Наприклад, на Гран-прі Іспанії Гамільтон використовував режим мотора з більшою потужністю, ніж було домовлено в команді, саме щоб тримати Росберга позаду. В Монако, у першій спробі третього сегмента кваліфікації, Росберг встановив найкращий час, а у другій вилетів із траси, чим зірвав швидкі кола супротивникам, зокрема саме Гамільтону, який сподівався на поул-позишн.

Проте стосунки дійшли до критичної позначки, коли у 2014 році на Гран-прі Бельгії сталася аварія, яка коштувала обом перемоги, а команді Mercedes – лідерства у сезоні. Льюїс Гамільтон програв Росбергу старт і спробував відразу відігратися, Ніко помітив маневр британця і перегородив йому шлях без контакту. Гамільтон, не збавляючи швидкості, виїхав на траву, його болід розвернуло й кинуло в автомобіль Росберга. Гамільтон унаслідок зіткнення отримав прокол шини заднього колеса й зійшов з дистанції, а Росберг пошкодив переднє крило, проте встиг вирішити проблему та фінішував другим. Переможцем у тому заїзді став Даніель Рікардо, котрий виступав за команду Red Bull, Гамільтон через аварію відстав від Росберга на 29 балів. Розлючений англієць звинуватив напарника в тому, що той улаштував аварію навмисне.

Увесь світ Формули‑1 тоді розколовся надвоє: одні підтримували Гамільтона, інші горою стояли за Росберга. Зрештою зіткнення визнали «інцидентом, які іноді трапляються на трасі». Проте стосунки між найкращими пілотами Mercedes не поліпшилися навіть після того, як Ніко завершив свою кар’єру. У своїх інтерв’ю Росберг оптимістично висловлює надію, що з часом його взаємини з Гамільтоном покращаться. Надії на це мало, та раптом?

Якби не боротьба пілотів Mercedes, сезон втратив би половину своєї привабливості. Не можна приготувати омлет, не розбивши яєць. За свою кар’єру я бачив протистояння багатьох напарників – Девіда Култгарда і Міки Гаккінена, Кімі Ряйкконена і Хуана-Пабло Монтої, Фернандо Алонсо та Льюїса Гамільтона. Й цього року не сталося нічого нового.

Норберт Хауг, колишній керівник Mercedes Motorsport

На вершині

У 2014-му та 2015 роках чемпіонські титули отримував Гамільтон, Росберг залишався другим. Проте у 2016 році фортуна нарешті посміхнулася Ніко. Він дуже потужно розпочав сезон, виграв перші чотири гонки, проте на п’ятому Гран-прі Іспанії Гамільтон із Росбергом знову помінялися місцями. На літню перерву британець пішов лідером, але потім ситуація знову змінилася, і Ніко повернув собі перший рядок в особистому заліку й зумів утримати його до кінця сезону. Довгоочікуваний титул дістався Росбергу. Саме тоді, на піку слави, німецький гонщик вирішив завершити свою кар’єру.

Ця новина (про завершення кар’єри) справила на всіх мало не більше враження, ніж мій чемпіонський титул, – згадує Росберг. – Але я насправді зробив це за велінням серця, оскільки, ставши чемпіоном світу, досягнув головної мети, яку собі поставив ще в дитинстві. Я вважаю, що отримав усе, чого прагнув. І, зрештою, піти на вершині успіху – це здорово!